Виберіть наступне рішення:
Розпізнання тексту ГДЗ що на зображені:
2. Дзига Вертов (1896 - 1954). Справжнє ім' я - Давид Абелович Кауфман. Відомий і як Денис Аркадійович Кауфман. Радянський кінорежисер. Один із засновників і теоретиків документального кіно. Перший використав методику «прихована камера». У 1927 - 1930 роках працював на Київській кінофабриці ВУФКУ. Режисер одного з перших звукових документальних фільмів «Симфонія Донбасу» («Ентузіазм») (1930). Під час Другої світової війни зняв фільми "Кров за кров, смерть за смерть" (1941), «Клятва молодих» і «В горах АлаТау» (обидва 1944), присвячені боротьбі проти фашизму. Всі подальші кінопроекти Вертова тогочагне керівництво відхиляло. С 1944 року і до самої смерті він працював режисером-монтажером під кіножурналом «Новини дня» (всього випустив 55 номерів).
Аксель Лундін (1886 -1943). Український і російський кінорежисер. Народився у Швеції, помер у Росії.
У 1905 р. приїхав у Росію. Був актором Петербурзького драматичного театру.
3 1912 р. знімався в кіно, виконував адміністративні функції в акціонерному товаристві «Художественный экран». У 1919 - 1921 роках був режисером кіновидаву «Червона Зірка» при кіносекції Наркомвоєну України, режисером Всеукраїнського кінокомітету та Київського обласного фотокомітету. 3 1924 р. ставив фільми на Одеській, а в 1928 -1929 роках - на Київській кінофабриці ВУФКУ. Створив в Україні стрічки: "Всеобуч", «У царстві ката Денікіна», «На допомогу червоному Харкову», «Слухайте, брати», «Революційний тримайте крок!», «Той, що прозрів» (1919), «Герої і мученики Паризької комуни», «Велике лихо», «Квіти на камені» (1921), «Чорне золото», «Лісовий звір» (1924), «Марійка», «Червона Армія» (1925), «Івась та Месник», «Пригоди полтинника» (1928).
Марія Романівська (1901 - 1983). Народилася у с. Єрки Миргородського району Полтавської області, померла в Харкові. Батько був священиком, мати учителькою. Українська радянська письменниця, сценаристка та казкарка. До 1932 року Марія Романівська працювала в кінематографії. 1925 року за її сценарієм на Одеській кіностудії було поставлено фільм «Марійка». Зіграла у стрічках: «Гамбург» (1926, фрау Дарт), «Черевички» (1927, шинкарка). У 1941 році закінчила Харківський університет марксизму-ленінізму. Друкувалася з 1922 р. 3 1932 року - на літературній роботі.
В'ячеслая Левандовський (1897 - 1962). Український художник, аніматор, один із засновників української мультиплікації. Народився в Києві. У 1923 р. Навчався в балетній школі, Київському музично-драматичному інституті. Закінчив Київську Академію мистецтв. 3 1920 р. працював художником в театрах, видавництвах. 3 1925 р. працював на Одеській, потім на Київській кінофабриці ВУФКУ. Використовував техніку плоских маріонеток (сам конструював маріонетки та станки для їх зйомки). Винайшов та запровадив у виробництво «автоматичний олівець» - пристрій для контролю покадрового руху ляльки в просторі. Левандовський уперше в радянській анімації застосував так званий метод «еклеру», коли акторів, які грають персонажів-людей, знімають на плівку з нормальною швидкістю -- 24 кадрики на секунду, а потім аніматор, підкладаючи кадрики відзнятої плівки під свої малюнки, перевіряє рух свого анімаційного персонажа в часі, звичайно, роблячи художній відбір, загострюючи рух.
Микола Екк (1902 - 1976). Справжнє прізвище - Івакін. Народився в Ризі, помер у Москві. Російський режисер перших радянських звукових фільмів, сценарист і актор. Свій творчий шлях розпочав як актор, а потім і як режисер-лаборант у театрі видатного майстра Всеволода Мейєрхольда. Це був митець, який не шукав утоптаних шляхів у кінематографі, охоче експериментував. У 1931 р. він поставив один з перших радянських звукових фільмів «Путівка в життя», який приніс йому світове визнання. А 1936 р. виходить його фільм «Група Корнакова», перша кольорова стрічка в радянському кіно. Він автор і першої української кольорової стрічки «Сорочинський ярмарок» (1938).
Олександр Довженко (1894 - 1956). Народився на хуторі В'юнище біля Сосниці Чернігівської області, помер у с. Передєлкіпо Московської області. Український та радянський письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографу.
Сергій Параджанов (1924 - 1990). Видатний вірменський і український кінорежисер, народний артист УРСР (з 1990), лауреат Державної премії України ім. Т. ІПевченка (1991, посмертно). Народився в Тбілісі (Грузія), помер у Єревані (Вірменія). Закінчив режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії, майстерню Ігоря Савченка. Був направлений на Київську студію художніх фільмів як режисер-постановник. 3 Україною пов'язана значна частина творчої біографії Сергія Параджанова. В Україні створив фільми «Наталія Ужвій», «Золоті руки», «Думка» (усі — 1957), «Перший хлопець» (1958), «Українська рапсодія» (1961)„«Квітка на камені» (1962, у співавторстві з А. Слісаренком). Міжнародне визнання прийшло до Параджанова після екранізації в 1964 р. повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків», цей фільм був удостоєний призу на Всесоюзному кінофестивалі в Києві (1966). Та все ж на Заході (там фільм демонструвався під назвою «Вогняні коні») інтерес до нього був значно більшим, ніж на батьківщині. Фільм отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них - 24 гран-прі) у двадцять одній країні. Параджанову надсилали свої вітання Фелліні, Антоніоні, Куросава, а польський режисер Анджей Вайда став перед Параджановим на коліна й поцілував руку, дякуючи за цей шедевр.
Леонід Осика (1940 - 2001). Народився, жив і помер у Києві. Український режисер, сценарист. Один із представників «поетичного кіно». Заслужений діяч мистецтв УРСР (1988). Народний артист України (1998). 1959 року закінчив Одеське театрально-художнє училище, де здобув фах художника-гримера-портретиста.
1965 року закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії (режисерський факультет), майстерня Ю. Геніки. Від 1965 року працював на Київській кіностудії художніх фільмів. Створив чимало прекрасних фільмів, серед яких: «Камінний хрест», «Захар Беркут», «Етюди про Врубеля», «...Якого любили всі» (пам'яті Леоніда Бикова), «Гетьманські клейноди» тощо.
Юрій Іллєнко (1936 - 2010). Український політик, кінооператор («Тіні забутих предків»), кінорежисер («Криниця для спраглих», «Вечір напередодні Івана Купала», «Білий птах з чорною ознакою», «Легенда про княгиню Ольгу»), сценарист («Мріяти і жити», «Лісова пісня» - всього 47 кіносценаріїв). Юрій Іллєнко створив незалежну кіностудію «Фест-Земля», на якій зняв перший в Україні фільм не на державні кошти. В основу фільму було покладено зеківське оповідання Сергія Параджанова «Лебедине озеро. Зона». Цей фільм було запрошено на Каннський кінофестиваль, де він виборює два призи: Приз ФІПРЕССІ - міжнародної федерації кінопреси і Приз «Ескор» - незалежної молодої кінокритики. В українському прокаті фільм не показували. Пізніше російська телекомпанія ОРТ придбала його з ексклюзивними правами щодо показу і навіки поклала на полицю. Наступні десять років Юрій Іллєнко був безробітним як кінематографіст. Написав за цей час свій кращий сценарій про друге пришестя Христа «Агн», монографію «Парадигма кіно» - перший в Україні підручник з кінорежисури. Зробив три персональні виставки своїх живописних і графічних творів, зняв проект «Молитва за гетьмана Мазепу», до якого йшов близько третини свого життя. Фільм для показу в Росії заборонив міністр культури РФ Михайло Швидкой. В Україні фільм також було знято з кінопоказів, заборонено для показу по ТВ, не випущено на відео. Не продано за кордон, хоча було багато пропозицій, що перекривало видатки на фільм у десятки разів. Після цього Юрій Іллєнко зробив заяву для преси: «Я йду з кіно...»
Ігор Савченко (1906 - 1950). Родом із Вінниці, тут учився в театральній школі Орди-Свєтлової та виступав у театрі. У 1925 р. організував молодіжниі( агіттеатр «Червоний галстук» і з ним гастролював по Україні. 3 1926 р. учився в Ленінградському Інституті сценічних мистецтв. Перші фільми Савченко зняв у 1931 - 1932 роках на Бакинській кіностудії. У 1939 - 1941 рр. і з 1947 р. Савченко пов'язаний з Київською кіностудією; у період з 1944 р. до 1946 р. він - художній керівник кіностудії ім. М. Горького в Москві. На Київській кіностудії поставив фільми: «Вершники» за твором Ю. Яновського (1939), «Богдан Хмельницький» (1941; за О. Корнійчуком), «Третій удар» і «Тарас Шевченко» (закінченний учнями режисера після його смерті у 1951, премійований на міжнародному фестивалі в Чехословаччині, 1952); «Партизани в степах України» (1942; за О. Корнійчуком) та ін. Викладав у ВДІКу. Його учнями були відомі нині режисери Марлен Хуциєв, Сергій Параджанов, Володимир Наумов, Олександр Алов та ін.
Іния Кавалерiдзе (1887 - 1978). Український радянський скульптор, кінорежисер, драматург, сценарист. Народний артист УРСР (1969). Народився на хуторі Ладанський (нині село Новопетрівка Роменського району Сумської області) в селянській сім'ї Килини Луківни Кухаренко та Петра Васильовича Кавалерідзе (Кхварідзе) - сина нащадка грузинського князівського роду Васо Кхварідзе. Діяльність у кіно розпочав 1911 року. Працював художником, сценаристом і режисером на Одеській і Київській кіностудіях. Від 1957 р. - режисер-постановник на Київській кіностудії ім. О, Довженка. Неодноразово його звинувачували у «націоналістичному ухилі». Як кінорежисер поставив фільми «Злива» (1929), «Перекоп» (1930), «Коліївщина» (1933), «Прометей> (1936), «Запорожець за Дунаєм» (1937), «Григорій Сковорода» (1958), «Повія» (1961, за твором Панаса Мирного).
Микола Мащенко (1929). Український кінорежисер, сценарист, письменник. Народи вся у с. Мілуватка, Луганської області. 1953 року закінчив Харківський театральний інститут (майстерня І. Мар'яненка). 3 1957 року працював на Київській кіностудії художніх фільмів. Від 1989 р. до 2004 рр. був генеральним директором Київської кіностудії ім. О. Довженка. У Національному театрі російської драми ім. Лесі Українки поставив «Будинок, де все шкереберть» А. Портеса (1995). Автор книг: «Зоря для матері» (1983), «Мамо, рідна, єдина...» (1991), «Відьма-енкаведистка» (2000), «Спогад про любов. Троє» (2004), «Остання атака» (2005), «Василь Земляк в усмішках Миколи Мащенка».
- Пошук книги по фільтру
